Історичний огляд подій та ролі Канева в період Гетьманщини, з акцентом на маловідомі аспекти.
Окремі сторінки української історії залишаються в тіні, попри значущість подій, що на них відбувалися. Саме такою сторінкою є історія Канева в період Гетьманщини — доби козацької державності, формування автономії та боротьби за незалежність.
Вплив, конфлікти, рішення гетьманської влади в Каневі
У другій половині XVII століття Канів входив до складу Київського полку та займав важливе стратегічне й адміністративне положення. Хоч місто не завжди було у центрі великих битв, саме тут неодноразово розгорталися ключові процеси, пов’язані з боротьбою за владу між гетьманами та старшиною. Особливої ваги Канів набув у період гетьманування Івана Брюховецького, який прагнув заручитися підтримкою місцевої людності на Лівобережжі.
У 1662 році тут відбувалися козацькі ради, на яких розглядали питання поділу влади між гетьманами Правобережжя та Лівобережжя. Канів тоді був не лише географічним містом-посередником, а й місцем, де формувався компроміс.
Канівська фортеця як забутий оборонний щит
Сьогодні рідко згадують, що Канів мав власну дерев’яну фортецю, яка відігравала оборонну роль у першій половині XVII століття. Вона була розташована на пагорбі біля Дніпра, де нині височіє Тарасова гора. Хоч саму фортифікацію не збереглося, джерела свідчать, що в 1650–1660-х роках вона кілька разів слугувала прихистком для козацьких загонів, які відступали під натиском військ Речі Посполитої.
Фортеця не була кам’яною — вона мала дерев’яні стіни, башти з бійницями та рів з водою. Основна її функція — короткотривала оборона та візуальний контроль за рухом по Дніпру.
Ось коротка характеристика оборонної структури фортеці:
| Елемент фортеці | Характеристика |
| Тип укріплень | Дерев’яні з частоколом та земляним валом |
| Оборонні башти | 4 вежі з оглядовими майданчиками |
| Гарнізон | Близько 100–150 козаків |
| Роль | Спостереження, короткотермінова оборона |
Ці укріплення не могли зупинити повноцінну армію, але були важливими в системі сигналізації й початкового спротиву.
Як жили канівці під час Гетьманщини
Попри військово-політичні бурі, Канів залишався важливим ремісничим і торговим осередком. Близькість до Дніпра давала місту змогу активно вести річкову торгівлю. На канівських торгах продавали деревину, сіль, рибу, мед, а також вироби місцевих ремісників — горщики, полотно, шкіряні вироби.
Щоб зрозуміти економічне обличчя Канева того часу, погляньмо на типовий перелік товарів, які тут продавалися:
- сіль з Криму
- мед місцевий та з Полтавщини
- горщики канівського гончарства
- сукно з Ніжина
- металеві вироби з Лівобережжя
- риба, зокрема оселедець та судак
Особливу роль відігравали канівські ярмарки. Вони збирали купців з обох берегів Дніпра, слугували майданчиком не лише для обміну товарами, а й для культурного діалогу.
Етнічний та соціальний портрет населення Канева
У другій половині XVII століття у Каневі мешкали переважно українці, але значною залишалась і єврейська громада, яка займалася торгівлею. Окрему групу складали козаки — реєстрові та виборні. Не варто забувати і про міщан — ремісників, що творили основу міського життя.
Соціальна структура Канева того часу виглядала приблизно так:
| Соціальна група | Основна діяльність |
| Козаки | Військова служба, охорона, політика |
| Міщани | Ремесла: гончарство, ковальство, ткацтво |
| Купці | Торгівля (місцева та міжрегіональна) |
| Духовенство | Релігійна діяльність, шкільництво |
| Євреї | Лавки, обмін, лихварство, посередництво |
Особливістю цього періоду була зростаюча мобільність населення: частина міщан переселялася на хутори, а козаки — у слободи чи інші полки.
Культурне життя і релігія
У добу Гетьманщини Канів мав не лише політичне, а й духовно-культурне значення. На території міста діяло кілька православних храмів, серед яких особливо відомою була церква святого Георгія. Місцеві школи, хоч і були рідкістю, навчали основ грамоти, письма церковнослов’янською та арифметики.
Ось кілька фактів про культурне середовище Канева у XVII столітті:
- Діяло щонайменше 3 церкви (за згадками в літописах)
- Писарі отримували плату зерном або послугами
- Школи були при церквах і діяли сезонно (в основному взимку)
- Збереглися згадки про церковні хори з 15–20 осіб
Писарі та дяки, які навчали дітей, часто були єдиним джерелом книжної культури у місті. Особливої популярності набували рукописні “літописи”, які вели місцеві старшини чи церковники. Один із таких записів, знайдений в архівах, згадує про канівську раду 1674 року, де обговорювали потребу відновлення місцевої школи після чергового набігу татар.
Висновки про маловідоме
Хоча Канів рідко згадується як центр політичної сили часів Гетьманщини, саме тут перепліталися інтереси різних гілок влади, розгорталося активне торгово-економічне та культурне життя. Місто виконувало функцію важливого регіонального осередку — з фортифікацією, активною громадою та багатошаровим соціальним устроєм.
