У селищі Калинопіль на Черкащині зводять православний храм святого Іоана Хрестителя. Це будівництво не стало би можливим без жертовного рішення Любові Гаркавої — матері загиблого військового Олександра Клименка. Після того, як її син загинув на Донеччині у червні 2022 року, жінка спрямувала два мільйони гривень грошової допомоги від держави на зведення святині.
Як просувається будівництво храму
Проєкт стартував у червні 2024 року. Станом на липень завершено зведення стін, розпочато роботи над куполом та внутрішнім оздобленням. Майбутній настоятель отець Іван розповів, що основні елементи вже заплановано:
- По один бік храму розмістять плащаницю Ісуса Христа, а по інший — Пресвятої Богородиці;
- Заплановано місце для хору зі спеціальною акустикою;
- Основна мета — зробити простір світлим, теплим і духовно відкритим.
Все узгоджується з благодійницею
Любов Гаркава не дає публічних коментарів — через емоційний стан. Водночас священник підтвердив: кожен етап будівництва обговорюється з нею. Саме її дзвінок з ініціативою пожертвувати кошти став точкою відліку для реалізації мрії, яка довго залишалась на папері.
Церква як пам’ятник воїнам
Будівництво храму — не лише релігійна, а й глибоко символічна ініціатива. Як наголосив отець Іван, це місце стане нагадуванням про Героїв, які віддали життя за Україну. Сюди зможуть приходити рідні, друзі, побратими, щоб згадати, вшанувати, помолитися.
Ключові акценти в історії храму в Калинополі:
- Фінансування здійснюється виключно за пожертви;
- Бюджет селищної ради не залучався, згідно із законом;
- Землю передали у власність ПЦУ ще у 2014 році, але будівництво не починалось через брак коштів;
- Основні роботи мають бути завершені до зими, за планом.
Що далі
Отець Іван визнає: двох мільйонів вистачить лише на перший етап. Для завершення всіх робіт планують залучати меценатів. Вже сьогодні охочі допомогти можуть долучитися до цієї справи, яка об’єднує пам’ять, віру і надію.
Вдячність, яку не передати словами
Секретарка селищної ради Наталія Цехмістренко подякувала пані Любові за її глибоко зворушливе рішення: «Пам’ять жива, завжди жива». Її приклад — це не просто вияв любові до сина, а заклик не забувати тих, хто зробив найбільшу жертву заради України.
Підсумок
Історія храму у Калинополі — це символ незламності духу. Це про біль, що став натхненням. Про материнське серце, яке не лише втратило, а й віддало — заради пам’яті, віри й майбутнього.
