Захист прав дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, є пріоритетним напрямком соціальної політики держави. Основні засади надання відповідного правового положення регулюються Постановою Кабінету Міністрів України №411 (із подальшими змінами, внесеними Постановою №597). Батькам та законним представникам важливо розуміти, як отримати статус дитини війни, адже цей інструмент відкриває шлях до отримання соціальних пільг та правових гарантій у майбутньому. Право на оформлення мають особи, які на момент здійснення воєнних дій не досягли повноліття та отримали негативний вплив внаслідок конфлікту.
Згідно з нормами чинного законодавства, право на встановлення статусу мають особи, які:
- отримали поранення, контузії або каліцтва під час ведення бойових дій;
- зазнали фізичного, сексуального або психологічного насильства через конфлікт;
- були викрадені або незаконно вивезені за межі суверенної території України;
- залучалися до безпосередньої участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
- перебували у стані полону або незаконного утримання представниками агресора;
- зазнали психологічних травм через втрату батьків або через проживання в зоні конфлікту.
Куди звертатися та регламент подання заяви
Процедура оформлення розпочинається з особистого звернення законних представників дитини або самої дитини, якщо вона досягла 14-річного віку. Основною установою, що відповідає за розгляд таких справ, є служба у справах дітей за місцем реєстрації або фактичного проживання. У разі відсутності реєстрації на підконтрольній території, звернення подається до органів за місцем обліку особи як внутрішньо переміщеної. Важливо дотримуватися встановлених термінів, хоча наразі законодавство передбачає можливість подання документів протягом усього періоду дії воєнного стану та після його завершення.
Для ініціювання офіційного процесу розгляду необхідно звернутися до таких інстанцій:
- Служби у справах дітей при районних або міських державних адміністраціях.
- Виконавчих органів сільських, селищних чи міських рад територіальних громад.
- Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) за умови наявності відповідних повноважень.
- Органів опіки та піклування за місцем фактичного перебування внутрішньо переміщеної особи.
Необхідний пакет документів для підтвердження обставин
Формування доказової бази є найбільш відповідальним етапом, оскільки кожна обставина має бути підтверджена документально. Крім стандартних копій паспортів та свідоцтв про народження, заявнику необхідно надати витяги з реєстрів або медичні висновки, що засвідчують конкретний вид шкоди. Якщо підставою є психологічне насильство, до справи додається висновок оцінки потреб сім’ї, підготовлений центром соціальних служб. Усі документи повинні бути оформлені належним чином, мати чіткі печатки та підписи уповноважених посадових осіб.
Стандартний перелік документів для подання на розгляд включає:
- заяву про надання дитині відповідного статусу за встановленим зразком;
- копію свідоцтва про народження або копію паспорта громадянина України;
- копію документа, що посвідчує особу та повноваження заявника (батька, матері або опікуна);
- витяг про місце проживання, сформований на основі відомостей Реєстру територіальної громади;
- копію довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (за наявності);
- копію паспорта законного представника дитини та ідентифікаційного коду;
- документи, що підтверджують обставини (витяг з ЄРДР про кримінальне провадження, медичні довідки або висновок фахівця з психології).
Висновок
Процес отримання соціально-правового статусу для дітей, які постраждали від воєнних дій, є багатокроковим механізмом, що потребує уважності до деталей. Держава забезпечує безоплатність цієї процедури та надає необхідну консультативну підтримку через органи соціального захисту. Офіційне підтвердження статусу дозволяє створити надійний юридичний фундамент для майбутньої реабілітації, соціальної адаптації та захисту майнових чи особистих прав постраждалих неповнолітніх. Своєчасне звернення до уповноважених органів гарантує дитині можливість користуватися всіма преференціями, передбаченими національним законодавством.
